Класична Гватемала 07.02.2024

Приліт до Гватемала сіті.

Трансфер до готелю Антигуа Гватемала (відстань 40 км; в дорозі 1 година).

Ніч у готелі в Антігуа Гватемала.

Сніданок у готелі. Пішохідний тур містом Антигуа Гватемала.
Антигуа Гватемала лежить у широкій гірській долині Панчой, між конусами вулканів Агуа, Акатенанго та Фуего. Місто було засноване в 1543 як третя столиця Гватемали, і називалося Сантьяго де Гватемала. Усі перші три столиці Гватемали були названі на честь Апостола Якова чи Сантьяго. І тільки після того, як у 1773 стався сильний землетрус Санта Марта, довелося переносити столицю на нове місце в Гватемала Сіті і через 2 роки люди стали називати третю столицю Антигуа Гватемала або давня, стара Гватемала.
Місто досягло свого розквіту до середини XVIII століття, коли безпрецедентний будівельний бум збільшив його площу втричі, а населення зросло до п’ятдесяти тисяч чоловік. До 1773 цього міста було близько 25 церков, 5 жіночих, 8 чоловічих монастирів і кафедральний собор. Він був побудований в 1680 році і порівнюється лише з кафедральними соборами в Мехіко Сіті та Лімі за красою та величністю споруди.
Місто Сантьяго де Гватемала було третьою столицею генерал-капітанства Гватемали – іспанської колонії в Центральній Америці, куди окрім Гватемали входили південні штати Мексики, Гондурас, Сальвадор, Беліз, Нікарагуа та Коста-Ріка.
У 1773 році сталися 3 дуже потужні землетруси: найперший майже зруйнував  все місто, всі церкви та монастирі. Це трапилося 29 липня 1773 року в день Святої Марти, тому його назвали землетрус Санта Марта.

Найголовнішим музеєм Антигуа є саме місто, його вулиці, гуляючи якими можна вивчати його історію.

У другій половині дня є вільний час для самостійного вивчення міста.

Ніч у готелі в Антігуа Гватемала.

Сніданок у готелі.

Лише за 67 км від Антигуа Гватемала знаходиться найактивніший і найкрасивіший вулканічний комплекс у Центральній Америці “Парк Пакайя”. Його основний кратер досягає висоти 2552 метрів над рівнем моря. З 1961 по березень 2002 року зареєстровано загалом 14 великих вивержень та багато інших менш інтенсивних.
Територія парку становить 2,065 га. Тут також знаходиться озеро Лагуна де Кальдерас з площею 35 гектарів, яке утворилося в старому кратері, і в даний час постачає питну воду в 11 сіл і селищ для 10000 жителів.
Насправді вулкан Пакайя — це «вулканічний комплекс», який, за словами Карлоса Сапера, є «найцікавішим вулканічним комплексом у Центральній Америці за кількістю еруптивних конусів, кратерів та змін, які можна спостерігати постійно».
Спочатку сформувалися Серро-Гранде або Серро-Де-Агуа, а потім два Серрос Чікітос, пагорб і конус вулкана Пакайя, і, зрештою, «Конус Маккіні».
За даними вулканологів, кратер на заході почав формуватися понад 2000 років тому, і з двох його кінців почали формуватися Серро-Чіно з одного боку, і вулкан Пакайя з іншого.
Ми розпочнемо наш підйом із висоти 1,900 метрів над рівнем моря і піднімемося до 2,300 м.
Після спуску трансфер на озеро Атітлан (відстань 200 км; у дорозі 4 години).

Ніч у готелі на озері.

Сніданок у готелі.

Сьогодні ми подивимося найцікавіші міста, де досі мешкають майя тцутухілі на озері Атітлан. І почнемо ми із Сан-Хуана. Ми попливемо човном до Сан-Хуана, це займе близько 30 хвилин.
Сан Хуан – найчистіше і найохайніше містечко на озері. Тут є багато художніх галерей, художники яких пишуть у стилі Наїв чи примітивізму. У Сан Хуані є багато жіночих кооперативів. Ви можете відвідати жіночу текстильну фабрику, побачити процеси ручного ткацтва та натурального фарбування, а також познайомитись із групою комадрон чи повитух, які вирощують різні види лікарських трав для натуральної медицини. Традиційне сільське господарство, рибальство, плетіння очеретяних циновок та виробництво високоякісного текстилю – невід’ємна частина життя місцевого населення.

Тут ви точно не знайдете сувенірів із Китаю. І звичайно ж ми спробуємо дуже смачну каву в одній із кав’ярень. Після цього, ми попливемо на човні на інший бік озера до міста Сантьяго Atitlan.
Сантьяго, заснований у 1547 році біля підніжжя вулкана Толіман, – найбільше місто з населенням 32 тис. осіб, 95% яких становлять Майя Цутухіль. Місцеве населення живе за рахунок рибальства, сільського господарства та виготовлення каюкосу (місцеві каное). Ремісники спеціалізуються на живописі, виробах з дерева та ткацтві. Сантьяго – це місто поклоніння Машимону – язичницькому божеству чи богу народу Майя, якому приносять пожертвування у вигляді алкоголю та сигар. Він живе в будинку у глави релігійного братства чи кофрадії протягом року; і сім’я, у будинку якої живе Машимон, не працює. Їхньою єдиною роботою є турбота про божество.
Також ми заглянемо в місцеву католицьку церкву, де злилися дві релігії – Католицизм і вірування Майя і прогулятися повз місцеву мерію, де сидять старійшини міста, одягнені в білі шорти в смужку і вишитими внизу птахами. Справжнісінький колорит.
Всі чоловіки в Сантьяго одягають шорти в смужку з птахами по краю, а жінки надягають вуїпіль (блуза), з вишивкою птахів.
Також у Сантьяго жінки носять особливі головні убори – Токояль.

Ніч у готелі на озері.

Сніданок у готелі. Трансфер на найбільший високогірний ринок майя, Чічікастенанго (відстань 67 км; у дорозі 1,5 години)

Чичикасте-кропива і Тенанго – місце, отже, кропивоград)).
Раніше Чічікастенанго називався Чав’яром і був важливим торговим містом Какчікелей задовго до іспанського завоювання.

У XV столітті Какчикелі і Кіче (які були родом з Кумаркаха поблизу сучасного Санта-Крус-дель-Кіче, за 20 км на північ) стали воювати між собою. Якчикелі залишили Чав’яр і перенесли свою столицю до більш захищеного міста Ішимче. Коли іспанці завоювали Кумарках в 1524 році, багато його мешканців бігли в Чав’яр, який вони перейменували в Чигуїла (Над кропивою) і Тсігуан Тінаміт (Оточений каньйонами). Майя Кіче досі називають це місто цим ім’ям, хоча для всіх інших це місце – Чичікастенанго, назва, дана мексиканськими союзниками іспанців.
Оточений долинами та горами, які закривають горизонти, Чичікастенанго може здатися ізольованими в часі та просторі від решти Гватемали. Коли його вузькі, бруковані вулички та червоні черепичні дахи покриті туманом, а це буває часто, то може здатися, що ви в якійсь чарівній казці.
Натовпи продавців та туристичні групи стікаються у четвер та неділю на найбільший високогірний ринок країни.
У Чичікастенанго є дві релігійні та державні установи. З одного боку, католицька церква та республіка Гватемала призначають священиків та міських чиновників, з іншого боку, корінні народи обирають своїх релігійних та цивільних чиновників для вирішення місцевих проблем, з окремою радою, мером та судом, який вирішує справи, пов’язані лише з місцевими корінними народами. .
Католицьким покровителем міста є Святий Томас, на його честь у місті у 1540 році була збудована церква Санто-Томас. Коли прийшли католицькі місіонери, вони зруйнували храм Майя, і на його місці збудували білу церкву. Єдине, що залишилося від храму, — це 18 крутих сходів, які ведуть до церкви за кількістю місяців у сонячному календарі Майя, Хааб. Тому ця церква напевно є унікальною Католицькою церквою в Гватемалі через релігійний симбіоз усередині церкви. Половина церкви – це католицька церква з усіма її атрибутами, святими тощо. а по центру лежать плити — вівтарі, під якими спочивають священні предки майя і на яких місцеві жителі палять свічки, поливають агуа ардієнте (місцева горілка) , посипають пелюстками квітів та спілкуються зі своїми богами.
На сходах церкви торгують квітами, свічками та помом. Так само як перед пірамідами, перед сходами встановлений вівтар — круглий плоский камінь, з якого клубами піднімається дим від пому, що тліє. Разом із димом до неба піднімаються різноманітні прохання місцевих мешканців. Просто перед входом ахких, майянський жрець чи посередник між людьми і богами розмахує бляшаною банкою, з якої теж розвіюється дим.
Сучасний гватемальський індіанець, який старанно відстояв службу в католицькій церкві, після неї може відкрито вирушити до язичницького капища, щоб поклонитися і давнім богам.
Християнські догми у Гватемалі часто поєднуються з елементами древніх індіанських культів. Так, багато індіанців сприймають християнський хрест не лише як розп’яття, а й як символ вірування Майя — позначення чотирьох сторін світу.
До місцевого цвинтаря ви побачите ще одну Католицьку Церкву, яка називається Голгофа або Кальваріо. Багато років ця церква була закрита для відвідування туристами. До неї могли підніматися лише місцеві жителі Майя. Усередині цієї церкви, в маленькій темній кімнатці сидить Чучхау (у перекладі з мови кіче — мати і батько) або місцевий шаман. Всі жителі Чичікастенанго приходять до нього, щоб дізнатися про майбутнє чи причину тієї чи іншої хвороби.
Якщо ви ще хочете подивитися на капище Майя, підніміться на священний пагорб Паскуаль – Абах. Там стоять кілька каменів та ідол із кам’яним обличчям – Паскуаль Абах. Говорять, що йому вже кілька тисяч років. Місцеві жителі регулярно приносять  їжу, цигарки, квіти, спиртні напої, кока-колу, а іноді й курок у жертвопринесення, на подяку та надію на продовження життя.
І який же ринок без шопінгу, тож візьміть із собою достатньо грошей, щоб купити сувеніри. На ринку ви можете розплатитися американськими доларами, а з недавніх пір і кредитними картками. Ринок Чичікастенанго відомий переважно своїм текстилем і масками.

У другій половині дня трансфер до Антігуа Гватемала. (відстань 140 км; у дорозі 3,5 години) Ніч у готелі в Антигуа Гватемала.

Сніданок. Виїзд з готелю о 8.00
Трансфер до Гондурасу. (відстань 241 км; час у дорозі: 4,5 години). Проходження митних формальностей. Відвідування знаменитих руїн Копан, які розташовані майже на кордоні з Гватемалою.
Головною цінністю Копана є нереальне за красою та точністю мистецтво на стелах. Це городище цивілізації майя було названо Афінами Мезоамерики. Там ви навіть знайдете стелу, зроблену у триразовому вимірі. Справжнім витвором мистецтва по праву вважаються Сходи з ієрогліфами, побудовані майя під час класичного періоду. Кожна з  63 сходинок прикрашена складними письменами, а з обох боків зведені балюстради із зображенням змій та птахів.
Ніч у готелі в Копан Руїнас.

Сніданок. Виїзд із готелю о 8.00.
Трансфер на кордон із Гватемалою (відстань 15 км). Трансфер до департаменту Ізабаль (відстань 270 км; у дорозі 4 години) на наймальовничішу річку Гватемали-Солодку Річку.
У департаменті Ізабаль знаходиться найкрасивіше та найбільше озеро Гватемали –  Ізабаль, яке дає початок відомій річці Ріо Дульсе; та  Карибське узбережжя Гватемали, де пірати та галеони боролися за верховенство в колоніальні часи.

Сьогодні в цьому регіоні зустрічаються понад 350 видів птахів та безліч інших представників фауни, таких як мавпи — ревуни, дельфіни та ламантини. Також тут живуть вихідці із західної Африки – Гаріфуна, які населяли цей регіон 200 років тому.
Цей район на узбережжі Карибського моря, здається, залишився незмінним.
Відповідно до своєї своєрідної геологічної історії, яка почалася принаймні 400 мільйонів років, Ізабаль є складною сумішшю з карстових печер і пагорбів, річок, озер, боліт і великих рівнин. Можна виявити приховані в тропічному лісі піраміди майя і з такою кількістю рослинності та води, цей регіон Гватемали є раєм для любителів природи та водних видів спорту.
Природна зона Ізабаля нагадує багатство лісів Амазонки. Дощовий ліс Ізабаля однозначно значний. Маючи найвищу біологічну різноманітність у країні, з достатком рослинності на берегах річок, він по праву названий нефритовим узбережжям.

Пересадка на човен і подорож по Солодкій річці (в дорозі 2 години): стрімкі стіни каньйону річки, термальні джерела, краса тропічних джунглів залишать незабутні враження і, звичайно ж, місто Лівінгстон, де проживає народність гарифуну, нащадки вивезених з Африки рабів.

Екскурсія в Лівінгстон (у місто неможливо дістатися сушею, тільки водою) – поселення народу гарифуну з унікальною культурою, що поєднує в собі африканські, карибські та європейські елементи. Поселення заснували у XVIII столітті африканські раби, які рятувалися від британського насильства біля берегів Гондурасської затоки, та емігранти з різних Карибських островів. Сучасні гарифуни говорять на дивній суміші іспанської та англійської мов, живуть у різнокольорових дерев’яних будинках і досі зберігають свої традиції та пам’ять про своє коріння. Розлогі пальми, музика регі та приголомшливі морепродукти – символи Лівінгстона, що дозволяють відчути в центрі Гватемали справжній дух Ямайки. Під час нашої подорожі ви зможете скуштувати типову страву Гаріфунів-суп тападо (суп з морепродуктів зварений на кокосовому молоці).
Ніч у готелі в Лівінгстоні.

Трансфер човном на Білий пляж. Відпочинок на пляжі. Ніч у готелі в Лівінгстоні.

Ніч в Сан-Хосе.

Сніданок у готелі. Сьогодні ми поїдемо до найзеленішого та найдощливішого департаменту Гватемали, Альта Верапаз. (відстань 350 км; у дорозі 5 годин).

Дорогою ми подивимося на одну унікальну печеру. Печера Канделарія (30км.) є однією з найважливіших печер у цьому регіоні. Це одна з двох найбільших печер в Америці і одна з шести найбільших у світі. Для давніх майя ця печера служила входом у підземний світ Шибальби. В даний час тут все ще відбуваються ритуали Майя. Головна галерея складає близько 22 км.

Ніч у ложі у Ланкіні.

Сніданок у готелі. Сьогодні ми відвідаємо одне з найкрасивіших місць Гватемали, Семук Чампей – серія невеликих найкрасивіших, природних ставків та басейнів. Мовою майя кекчі, Семук Чампей означає Священна Вода. (відстань 16 км; у дорозі 1 год)
Річка Кахабон впадає на початку Семук Чампей і виходить десь через 400 метрів, після проходження природного вапнякового мосту з красивими, кристально-чистими ставками. Вода в цих натуральних басейнах має смарагдово-зелений колір, інколи ж нагадує темно-синій сапфір.

Ніч у лоджі у Ланкіні.

Ранній виїзд із готелю. Сніданок дорогою. Трансфер в північний департамент Гватемали, Петен (500 км, 7 годин).

Дорогою ми заїдемо на одну унікальну річку, де ростуть водорості і можна буде купуватись.

Ніч у готелі у Флоресі.

Сніданок у готелі.
Тікаль знаходиться за 64 км від Флореса, прекрасної столиці Петена, розташованої на острові на озері Петен Ітца.
Тікаль означає “місце, де чути голоси духів”, в порівнянні з іншими містами класичного періоду здається величезним – це найбільше поселення доколумбової Америки. Такого висновку дійшли вчені після серії розкопок, проведених наприкінці 50-х років.
Він був населений з 800 р. до н. до 900 року нашої ери, щоб потім знову бути завойованим тропічними джунглями, з початку одинадцятого століття, до початку ХХ століття, коли Тикаль був виявлений і почалися відновлювальні роботи.
Міський комплекс Тикаля (крім околиць) займав площу близько 16 кв. кілометрів. На ній розташовувалися 3 тисячі будівель, причому піраміди відрізнялися специфічним стилем, який не зустрічається більше ніде в Мезоамериці.
Особливо сильне враження справляють шість пірамідальних храмів, які на тлі інших споруд цього типу виглядають справжніми хмарочосами. Недарма археологи назвали Тікаль-Нью Йорком цивілізації Майя.
Сьогодні Національний парк Тікаля займає 575 квадратних кілометрів і в 1979 році був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як культурне та природне надбання людства. Обід у парку.

Після Тікаля трансфер до аеропорту та виліт у Гватемала сіті. Ніч у готелі в Гватемалі.

Своєчасний трансфер в аеропорт. Виліт додому.